Регистрация
+38 (063) 240-59-33
Результатов на странице:
Страницы:
Цена:

1. «Ярослав Мудрий» — своєрідне явище в українській драматургії (у ньому зміст

І форма перебувають в гармонії):

А) ідея п’єси («нелегке і часом болісне шукання правди і мудрості життя разом з народом на користь вітчизні»);

Б) жанр п’єси (І. Кочерга задумав «Ярослава Мудрого» як історичну трагедію, але через ідеалізацію самого образу князя авторові не вдалося досягти трагедійного звучання).

2. Самостійні сюжетні лінії п’єси:

А) жадоба помсти Ярославу у Микити і розуміння його державотворчої, патріотичної діяльності:

2 Бесплатно

О. Генрі займає в американській літературі виняткове місце як майстер жанру «короткої розповіді» (short-story). Перед смертю О. Генрі висловив намір перейти до складнішого жанру — до романа: «все, що я писав до цих пір, це просто балощі, проба пера, в порівнянні з тим, що я напишу через рік».

У творчості, проте, ці настрої нічим не виявилися, і О. Генрі залишився органічним художником «малого» жанру, розповіді. Не випадково, звичайно, що в цей період письменник вперше, за словами Дженнінгса («Через темряву з О. Генрі»), почав цікавитися соціальними проблемами і виявив своє негативне ставлення до буржуазного суспільства».

Герої О. Генрі різноманітні: мільйонери, ковбої, спекулянти, клерки, прачки, бандити, фінансисти, політики, письменники, артисти, художники, робочі, інженери, пожежники — змінюють один одного. Умілий конструктор сюжету, О. Генрі не показує психологічну сторону того, що відбувається, дії його персонажів не отримують глибокого психологічного мотивування, що ще більш підсилює несподіванку фіналу.

О. Генрі не є першим оригінальним майстром «короткої розповіді», він лише розвинув цей жанр, в своїх основних рисах що склався вже в творчості Т. Б. Олдріча. Оригінальність О. Генрі виявилася в блискучому застосуванні жаргону, гострих слівець і виразів і в загальній колоритності діалогів.

1 Бесплатно

Англійський письменник, Ірландець за походженням. Найпопулярнішими книгами письменника є детективні історії про Шерлока Холмса та його друга доктора Ватсона: «Собака Баскервіллі» (1901-1902), «На жахів» (1914-1915), «Пригоди Шерлока Холмса» (1892-1893). Шерлок Холмс став улюбленцем мільйонів читачів світу, а іменем його називають тих, хто уміє розплутувати складні історії, відзначається високим інтелектом, знанням життя, прагненням до справедливості … Конан Дойл створив науково-фантастичні романи: «Втрачений світ» (1912), «Отруєний пояс »(1913),« Маракотова безодня »(1929), кілька історичних досліджень. Я захоплюють детективами і прочитав багато творів Агати Крісті, Едгара По, Жоржа Сіменона та інших письменників.
Але самим добрим, Розумним, талановитим для мене залишається Шерлок Холмс. Слава про нього проникла в усі куточки Англії, а потім про геніального детектива дізналися в усьому світі. Холмс виїжджає на розслідування до Ватикану, його допомога потрібна навіть могутнім монархам. Холмс у роботі використовує знаменитий дедуктивний метод. Він може по окремих деталей, за дрібницями дати повну інформацію про людину, його характер та місце проживання. У Холмса є друг – доктор Ватсон. Багато що йому незрозуміло в рішеннях і висновках Холмса, і він постійно ставить запитання. Зовсім, як я: я так само, як і він, дивуюсь словами і висновками Шерлока Холмса. І Шерлок Холмс завжди терпляче, дохідливо пояснює те, що нам незрозуміло. Мені дуже подобається детективна історія «Собака Баскервіллі», яка починається з того, що Шерлок Холмс буквально витягує з палиці, забутого в його будинку відвідувачем, масу інформації. І коли з’являється власник палиці, виявляється, що все, сказане Холмсом, – правда.

1 Бесплатно

(за поемою I. Я. Франка “Iван Вишенський”)
Чи має право людина вважати себе вiльною вiд нелегких проблем життя свого народу?
Чи може вона задля спасiння своєï душi вiдокремитися вiд спiввiтчизникiв, що
потерпають у бiдi, i остаточно вирiшити для себе:
Щезло все, дрiбне, болюще,
Що чуття в душi ворушить
I увагу вiдвертає
Вiд найвищого єства.
А чи дiйсно це рiшення є остаточним? Чи варто, вiдмовившись вiд “єдиного бажання
вiчного спокою”, вiдкинути все те, що ранило душу: “невдяка, непокiрнiсть i
зневага, нетямучiсть ïх тупа”?
Цi питання морального вибору постають перед героєм поеми I. Франка “Iван
Вишенський”. За iсторичною розповiддю ми вiдчуваємо розкриття важливоï
фiлософськоï теми
- про безмежну любов до батькiвщини i про патрiотичний обов’язок ïï
сина, громадянина, у тяжкий для неï час. Ми з хвилюванням стежимо за тим, як
релiгiйнi егоïстичнi бажання “старця Йвана”, що проводить днi у молитвах та
“неподвижно спочиває”, поступаються перед болем за рiдну землю:

2 Бесплатно

(Т. Шевченко “Менi однаково…”, “Минають днi, минають ночi”,
“Думи моï, думи моï”)
Однаково
Ї щось у цьому словi вiдштовхує й змушує насторожитися.
Однаково
Ї звучить меланхолiйно i виснажено.
Однаково
Ї вiдчай, бiль. Крик душi, що вирвався назовнi i важким каменем зiрвався в
безодню, ледь подолавши межу Мiж думкою та сказаним, самотнiй i непочутий. Крик,
що зовсiм i не крик, а скорiше приречений стогiн помираючого.
Приреченiсть, байдужiсть, безпораднiсть, навiть зрада, та все одно, потаємна надiя
та непримиреннiсть, прагнення кожноï клiтини тiла… Такi асоцiацiï
викликає в мене мiнорне “однаково”.
З усiх грiхiв байдужiсть є найтяжчим, бо саме ця вада людського характеру
спричиняє серйознi проблеми, наслiдками яких є втрата цiнностi людини в
суспiльствi. Людина, що не дає порад, нi до чого не прагне й не самовдосконалюється

1 Бесплатно

Слово “мiстерiя” походить вiд грецького i означає таïнство. Мiстерiя в
лiтературi
Ї масова драматична вистава на сюжети релiгiйних легенд. Як же зрозумiти назву
поеми Т. Шевченка “Великий льох”? Як збагнути творчий задум автора? Адже так важко
переказати змiст твору. Ця поема поєднує в собi два роди лiтератури: лiрику i
епос. Автор порушує в алегоричному змiстi важливу проблему: чи є виннi? I
доводить, що “кожному воздається за дiлами його”.
Поема “Великий льох” є гострою сатирою на полiтику Росiï, це протест проти
соцiального i нацiонального гнiту украïнського народу. Шевченко спiвчуває
росiйському люду, бо його так же гнобили експлуататори, як i наш. Очевидно, що
алегоричний характер образiв твору був узятий iз вертепу, який iснував у той час.

Твiр складається iз трьох частин, а в кожнiй iз них є по три образи. У першiй
частинi “Три душi” автор показує гноблення за часiв Миколи I, зраду Мазепи,
брехливi обiцянки Катерини II, надiï народу на об’єднання Украïни з
Росiєю. Але “три душi” були покаранi, оскiльки в рiзнi часи вiльно чи невiльно
стали причиною певноï нацiональноï трагедiï.
У другiй частинi “Три ворони”
Ї алегоричнi образи найбiльш реакцiйних сил Украïни, Росiï i Польщi. Всi
вони ворожi народу. Ворони
Ї “сестрицi”, якi знаходять спiльну мову у боротьбi проти своïх народiв:

1 Бесплатно

Ось i перегорнена остання сторiнка поеми Т. Г. Шевченка “Наймичка”. Чому ж тодi
звучать i звучать в серцi слова:
Прости мене, мiй синочку,
Нехрещений сину.
Не я тебе хреститиму,
На лиху годину
Чужi люди хреститимуть…
На мою думку, ця поема з усiх, присвячених трагiчнiй долi украïнськоï
жiнки, найпрекраснiша i найсвiтлiша. На вiдмiну вiд “Катерини”, де мати покидає
напризволяще свого сина, гине, не зумiвши пережити своє горе, наймичка Ганна своє
життя вiддає синовi.
Любов матерi до своïх дiтей завжди жертовна. Молодiсть, силу

Ї все вiддає жiнка своïм дiтям. Усе життя пробувши наймичкою в сiм’ï, де
виховувався Марко, караючись i оплакуючи долю, Ганна зробила все, щоб бути бiля
сина. Великим спiвчуттям i повагою до наймички сповненi рядки:
Наймичка…
Свою долю проклинає,
Тяжко, важко плаче,
I нiхто того не чує,
Не знає й не бачить,
Опрiч Марка маленького.
Та Марко, омитий сльозами матерi, не знає, чого вона так його цiлує, сама не
з’ïсть, не вип’є, його нагодує. “Вона чує з тiï хати, як дитина дише”.
Тiльки Марком живе i снить Ганна. Ця тема зворушує своєю високою i трагiчною
красою. А кiнець поеми по-справжньому вражає. Ганна занедужала. Тяжко помирати в
чужiй хатi зi страшною таємницею в душi. Пильно-пильно, назавжди прощаючись,
подивилася на сина мати, сльози покотилися iз засмучених очей:
Прости мене. Я каралась
Весь вiк в чужiй хатi…

1 Бесплатно

Складна i трагiчна доля украïнського народу. Багато нещасть випало йому, та
нiколи украïнцi не втрачали надiï на свободу й незалежнiсть своєï
краïни.
У ХVIII столiттi в Украïнi ширився гайдамацький рух. Украïнцi воювали з
польською шляхтою за соцiальну й нацiональну незалежнiсть Правобережноï
Украïни. Виступали вони i проти релiгiйного гнiту. Найвищим проявом
гайдамацького руху було повстання 1768 року, вiдоме пiд назвою Колiïвщина.

У мiстi Барi було створено вiйськово-полiтичне об’єднання
Ї Барську конфедерацiю
Ї для збереження прав i привiлеïв польськоï шляхти й католицькоï
церкви. Поштовхом до виступу конфедератiв стало прийняття закону, який зрiвнював
права католикiв i некатоликiв. Конфедерацiя оголосила хрестовий похiд проти тих,
хто не визнавав унiю. Конфедерати розправлялися з украïнським населенням
Правобережжя, грабували його, руйнували церкви. Проти нелюдськоï жорстокостi
шляхти виступили козаки. Повстання почалося в районi Мотронинського монастиря бiля
Черкас у травнi. Дуже швидко боротьба охопила велику територiю Украïни:
Киïвщину, Подiлля, Волинь, Галичину, Прикарпаття. Повстання загрожувало
охопити й Лiвобережну Украïну. Панiвнi кола Польщi уже не могли самi
розправитися з повстанцями, вони звернулися по допомогу до уряду Росiï.

1 Бесплатно

У творчостi Т. Г. Шевченка багато уваги придiлялось i долi жiнки: ïх
безправнiсть, беззахиснiсть, трагiзм долi
Ї завжди хвилював поета. Можливо, тому, що рано пiшла з життя його матiр, можливо,
тому, що доля коханоï Оксани тяжко зранила душу поета, можливо, тому, що була
тяжкою доля його сестер.
У поемi “Наймичка”, яку поет написав 1845 року, розповiдається про долю Ганни

Ї матерi, яка не в змозi виростити сама дитя, пiдкидає сина багатим бездiтним
людям, а сама йде до них наймичкою, щоб бути бiля своєï дитини, хоч i не
маючи можливостi сказати, що вона його мати.
Коли в класi вчителька читала цю поему Т. Шевченка, було тихо, всiх схвилювала
доля Ганни.
Слухаючи поему, я була вражена силою материнськоï любовi. Як же вмiла Ганна
глибоко любити, яку мала велику силу волi! Адже вона нiколи не думала про себе

Ї всю себе вiддала синовi. Ганна любила сина мовчки, i вiн вiдчував ïï
любов, дивуючись iз почуттiв сторонньоï, як вiн вважав, жiнки.

2 Бесплатно

(1902- 1954)
Народився в с. Майєровому (тепер Кiровоградська область) в заможнiй селянськiй
родинi. Закiнчив Єлисаветградське реальне училище, служив у рiзних установах.
Навчався в Киïвському полiтехнiчному iнститутi, але не закiнчив його через
матерiальнi нестатки. Працював у газетi “Бiльшовик”, потiм зацiкавився
кiномистецтвом. Був спочатку редактором кiнофотоуправлiння, а з 1926р. став
головним редактором Одеськоï кiнофабрики. Жив у Харковi. Пiд час Другоï
свiтовоï вiйни в евакуацiï очолював журнал “Украïнська лiтература”
(тепер
Ї “Вiтчизна”). Останнi роки життя провiв у Києвi.
Поет, прозаïк. Утворах Яновського присутнiй дух творчого неспокою, порив до
утвердження iндивiдуальностi людини в мiнливому свiтi. Найвiдомiшi з них: збiрка
поезiй “Прекрасна Ут”, романи “Майстер корабля”, “Чотири шаблi”, “Вершники”.

Мотиви ранньоï творчостi Юрiя Яновського
Яновський будував свою творчiсть на iдеалах культового нiмецького фiлософа XIX
столiття Фрiдрiха Нiцше. Головна воля до влади, яка народжує надлюдину.

2 Бесплатно


(за романом Ю. I. Яновського “Вершники”)
“Подвiйне коло”
- це назва першоï новели роману Ю. Яновського “Вершники”. Трагiчнi подiï
описанi в нiй: п’ять братiв Половцiв зустрiчаються на кривавих дорогах
громадянськоï вiйни. Пiдiймає руку брат на брата, бо хоч i одного роду, та до
рiзних берегiв прибились вони: Андрiй командував загоном Добровiльноï
армiï Денiкiна, Оверко воював у кiннотi Петлюри, Панас i Сашко були
махновцями, а Iван
- бiйцем Червоноï Армiï. Андрiïв загiн потрапляє в полон до
петлюрiвцiв. Пiд Компанiïвкою, охопленi безумством вiйни, люди калiчать,
убивають одне одного. Справжнiм пеклом стала земля. I великий грiшник Оверко
вбиває свого брата Андрiя. А коли перед смертю Андрiй нагадує братовi слова
батька: “Тому роду немає переводу, де брати милують згоду”, Оверко вiдповiдає:
“Рiд – це основа, а найперше держава, а коли ти на державу важиш, тодi рiд хай плаче,
тодi брат брата зарубає”. Як драматично i правдиво описане це перше коло страшних
випробувань, що випали на долю братiв

1 Бесплатно

I. Романтик Ю. Яновський та його роман у новелах “Вершники”. (Роман “Вершники”
оригiнальний як багатством змiсту, так i досконалiстю художньоï форми, а ще
i своєю символiкою: символiчнi i назва роману, i назви новел, i зображуванi
подiï, образи.)
II. Художня своєрiднiсть роману “Вершники”.
1. Багатство змiсту i досконалiсть художньоï форми твору. (“Вершники”

Ї роман у новелах, у яких автор в стилi народного епосу розповiдає про складнi i
буремнi роки перiоду громадянськоï вiйни. Кожна з новел має i народнопоетичнi
символи, i розмаïття планiв зображення.)
2. Мова роману. (Мова твору глибоко емоцiйна, насичена метафорами, порiвняннями,
вiдзначається образнiстю у стилi народнопiсенноï творчостi нашого народу. В
романi багато звертань i до буремного 19-го року, i до героïв; багато
народних епiтетiв
Ї сини-красенi, богатирi, Половчиха, яка символiзує вiрнiсть, порiвнюється з
Ярославною; мова лаконiчна, що свiдчить про високу духовну велич героïв.)

3. Жанри народноï творчостi i роман Ю. Яновського “Вершники”. (Подiï в
романi Ю. Яновський подає в героïчному, пiднесеному планi. Це єднає роман iз
такими жанрами народноï творчостi, як украïнськi народнi думи,
героïчнi поеми, народнi плачi. Новела “Подвiйне коло” нагадує народнi думи,
“Лист у вiчнiсть”

1 Бесплатно

Юрiй Яновський… Коли читаєш у лiтературнiй критицi, що вiн був романтиком
революцiï, то для нас, людей, якi живуть у третьому тисячолiттi, це не зовсiм
зрозумiло. Чому? Менi здається, тому, що твори Ю. Яновського треба вмiти читати.
За описуваними фактами треба побачити ту деталь, яка вкаже на позицiю автора щодо
зображуваних подiй. Вiра у революцiйне оновлення людини була сильною у багатьох
людей того часу, i багато хто iз них був розчарований тiєю революцiєю i новими
iдеалами. На мою думку, до них належить i Юрiй Яновський.
Роман “Вершники” вразив мене перш за все багатою символiкою, оригiнальнiстю i
динамiчнiстю мови. Читаючи його, весь час перебуваєш у напруженнi, щоб не
пропустити щось важливе. Адже кожна новела
Ї це незвичайна розповiдь про незвичайних людей. Такою є новела “Лист увiчнiсть”

1 Бесплатно

«Сто років самотності». Ми народжуємося і живемо у світі фантастичної реальності. Г. Г. Маркес. Для європейського культурно-історичного середовища латиноамериканська література завжди була екзотичним явищем. Національний колорит, своєрідна ментальність, особливості історичного розвитку Латинської Америки викликають неабиякий інтерес до творчості митців цього континенту. Художньою особливістю латиноамериканської літератури XX ст. є «магічний реалізм», в основі якого лежить глибинне осмислення духовних джерел життя нації. Ця модерністська течія об’єднує твори, в яких сприйняття дійсності пов’язане, насамперед, з національною міфологією. Дивне, магічне, чарівне, що криється у міфах, проектується на сучасність, тісно з нею переплітається, перетворює її, створюючи неповторний художній світ твору. Взаємодія різних способів мислення – цивілізованого та міфологічного – набуває особливого розквіту в «магічно-реалістичних» творах колумбійського письменника Г. Маркеса, який стверджує, що саме реальне життя є магією, зокрема – дійсність Латинської Америки, карибських держав є справжнім дивом, що й породило «міфологічний роман».

 

1 Бесплатно

У сьомому класі на уроках зарубіжної літературивдосконалюються вміння розрізняти й оцінювати риси літературних героїв, висловлювати власну думку про них, давати письмово розгорнуту відповідь на поставлене питання. Учні вчаться визначати ідейно-художню роль елементів сюжету (експозиції, зав’язки, кульмінації, розв’язки) та засобів художньої виразності (тропів) у творі. Особлива увага приділяється характеристиці та порівнянню тематики й проблематики, сюжету і героїв різних творів. Як вид письмової роботи у сьомому класі пропонується і складання складного плану характеристики образів, роздуму над проблемами, порушеними у художньому творі. Основним жанром твору у сьомому класі стає твір-роздум. Теми, які пропонуються у сьомому класі, зорієнтовані на розкриття ідейного змісту та проблематики художнього твору, формування навичок самостійного аналізу.

 

1 Бесплатно

Приблизно від середини до останньої чверті XIX століття «погоду» у всесвітньому (в т.ч. українському) літературному процесі робили переважно письменники-реалісти. Росіяни Ф. Достоєвський і Л. Толстой впевнено прийняли естафету французів Стендаля, Бальзака, Флобсра, англійця Діккенса і пішли далі своїх попередників. Досить згадати твори тієї доби, які увійшли до скарбниці всесвітньої літератури: «Принижені й зневажені» (1861); «Гравець» і «Злочин і кара» (обидва 1866); «Ідіот» (1868); «Біси» (1871); «Брати Карамазови» (1879-1880) Ф. Достоєвського; «Війна і мир» (1863-1869), «Анна Кареніна» (1873-1877), «Воскресіння» (1889-1899) Л. Толстого. Творчість Достоєвського і Толстого стала вершиною не лише російського, а і всесвітнього реалізму. Вони збагатили всесвітню літературу (зокрема і насамперед жанр роману) вже самим поглядом на одвічні проблеми людства: визнання-невизнання окремою особистістю суспільних законів і норм, право «переступити» через ці закони та норми («Злочин і кара»); баченням проблем війни і миру, війни й народу, «думки народної» («Війна і мир»); проблеми сім’ї, «думки сімейної» («Анна Карніна») тощо.

1 Бесплатно

Навесні 1936 р. у журналі «Ексвайр» Е. Хемінгуей опублікував нарис, у якому розповідав про епізод рибного лову в Тольфетрімі. Старий рибалка піймав велику рибу, що довго тягла його човен у відкритому морі. Коли його знайшли, риба була об’їдена акулами, а рибалка в розпачі ридав. Через 16 років письменник повернувся до цього випадку і на його основі створив чудову філософську повість-притчу «Старий і море». Старий кубинець Сантьяго, головний герой повісті, вже з перших сторінок захоплює читачів. «Старий був худий та виснажений, потилицю йому посмугували глибокі зморшки, а щоки вкрили коричневі тшши незагрозливого раку шкіри, що буває від сонячного проміння, відбитого гладінню тропічного моря,.. Геть усе в ньому було старе, крім очей – вони мали колір моря і блищали весело і непереможно. Як і його одяг, йото вітрило було полатане мішковиною і, обгорнуте навколо щогли, скидалося на прапор безнадійної поразки».

1 Бесплатно

Шкільний твір По романі Г. Белля “Очами клоуна”. Німецький письменник Генріх Белль, лауреат Нобелівської премії в області літератури 1972 року, – дуже цікава фігура. У його творчості помітний вплив російської літератури, зокрема Достоєвського, а також вплив Чарльза Діккенса. Інтерес до “маленької людини” – те, що відрізняє Белля від багатьох сучасних європейських письменників. У кожному зі своїх добутків автор досягає вершин психологічного аналізу. Один з найцікавіших романів Генріха Белля – “Очами клоуна”. Дія в добутку триває всього два дні. Роман являє собою монолог головного героя – Гансу Шніра. Ця людина за професією клоун, і це одночасно допомагає й заважає йому жити. Ганс – гарний психолог, йому зрозумілі мотиви людських учинків.

 

1 Бесплатно

Чи не найважче характеризувати розвиток сучасного літературного процесу. Літературна спадщина більш ранніх епох легше піддається певній класифікації та більш-менш усталеній оцінці, адже вона пройшла перевірку часом. І все ж існують загальні етапи й тенденції розвитку всесвітнього літературного процесу XX століття, які визнає переважна більшість літературознавців і культурологів як в Україні, так і за її межами. Передусім про періодизацію. Найбільш прийнятним сьогодні уявляється поділ літератури XX століття на два періоди: перша та друга його половини. Чітка ж «прив’язка» періодизації до конкретних суспільно-політичних подій (наприклад, «література періоду першої світової війни» тощо) уявляється зараз недоречною, тим більше, що мова йде про ЛП не якоїсь конкретної крапни, а всього світу.

Як і в XIX ст., помітну роль відіграв реалізм. Він частково теж дещо «модернізувався»: кажуть про розквіт його різновиду – «магічного реалізму» (Г. Г. Маркес). Продовжувалися також традиції романтичної літератури, передусім у літературі неоромантизму (його вплив відчули зокрема, Г. Ібсен (пізні п’єси), К. Гамсун, Ф. Гарсія Лорка, Дж. Лондон, ранній Максим Горький та ін.)

І в попередні епохи не було монолітної єдності ЛП, але саме його розмаїття до XX ст. не визначало художнього обличчя епохи, саме тому й можливо було класифікувати ЛП за конкретними напрямками та епохами «Літературного класицизму», «Література Просвітительства» тощо, а от щодо XX ст., то така класифікація часто не спрацьовує).

2 Бесплатно

На невеликих островах у Тихому океані розташована «країна, де сходить сонце» – Японія. Протягом тривалої історії її жителі створили свою самобутню культуру, яка вирізняється перш за все схилянням перед прекрасним. Культ краси в повсякденному житті японців виявляється в складних умовностях японської ввічливості, у витонченості ієрогліфічної писемності, в традиції чайної церемонії, в мистецтві ікебани, і незвичайних для європейців святах милування природою: навесні – квітучою сакурою, восени – місяцем, узимку – снігом. Японський письменник Я. Кавабата, чия Творчість є втіленням національної культури, «усе своє… життя поривався до прекрасного» і відтворював його на сторінках своїх книг. Сюжетною основою повісті «Тисяча журавлів», удостоєної 1952 року престижної літературної премії Академії мистецтв Японії, автор обрав чайну церемонію. Під час цього обряду зустрічаються юнак Кікудзі й сповнена чарівної молодості дівчина Юкіко. Дівчина несла в руці рожеве крепдешинове фуросікі з вибитими на ньому білими журавлями. Звідси й назва твору: журавлі – символ чистоти й краси, до яких прагне людська душа.

2 Бесплатно